"Мандрівка в дитинство" (на украинском)

стаття Ніни Криворучко в "Українській газеті плюс" №40(135), 22-28.11.2007 р.

«УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС». №40 (135), 22-28 листопада 2007 р.

Мандрівка в дитинство

Дорослим потрібна казка,
Ще казковіша, ніж дитяча.

Ці рядки харківської поетеси Галини Папиженко згадуються знову і знову, коли знайомишся з першою персональною виставкою живопису «Я живу на райдузі» молодої київської художниці Оксани Шапкаріної (Кошмак) в галереї «Ірена», що на вулиці Артема, 35, столиці України.

Оксана Кошмак народилася в 1976 році в місті Здолбунів на Рівненщині в родині інженерів.

«В мене було все, щоб мати душевну рівновагу: дружна сім’я, в якій було особливе ставлення до дітей. Батьки ніколи не давили на мене. А які в мене були чудові бабусі! Бабуся по лінії матері Парасковія Йосипівна Граб, заслужена вчителька України, всю душу віддавала своїм чотирьом дітям та сімом онукам. В її дворі постійно гралися сусідські діти. Одну кімнату в своєму будинку вона віддавала онукам і їхнім друзям для ігор. Ми там всі стіни розмалювали. Вона ніколи не ділила дітей на своїх і чужих. Друга моя бабуся по батьківській лінії Анастасія Федірівна Марцун завідувала аптекою. Я любила бувати в неї на роботі, де бабуся в білосніжному халаті щось зважувала на аптеарських терезах і здавалася мені чарівницею. Кажуть, що всі ми родом з дитинства. Мої картини також родом з дитинства, бо я малюю скільки себе пам’ятаю,» - згадує художниця.

До Києва з родиною Оксана переїхала у 1983 році. З одинадцяти років майбутня художниця навчалася у приватній студії Галини та Бориса Агуф (на Троєщені).

«З Борисом Марковичем та Галиною Олександрівною ми об’їздили всі наймальовничіші місця України, побачили всі архітектурні пам’ятники – будинки, фортеці, церкви. Особливо мене вразила церква в селі Наталіївка на Полтавщині. Також ми з нашими, тоді ще молодими педагогами, побували в Санкт-Петербурзі, Москві, Калініграді, мандрували Золотим Кільцем», - розповідає Оксана.
Закінчивши біологічний клас школи №247, Оксана Кошмак стала студенткою архітектурного факультету (майстерня професора Л.П.Скорик) Нацональної Академії образотворчого мистецтва та архітектури. Вийшла заміж і змінила прізвище на Шапкаріну.
«У студентські роки я писала пейзажі, натюрморти. Після закінчення Академії у 2000 році не довелося сильно ламати свою самобутність – писала графічні роботи, робила колажі, викладала у рідній арт-студії, якак в минулому році відсвяткувала своє 20-річчя. Живописом почала активно займатися з 2004 року, знайшла свій стиль, якому мистецтвознавці поки не можуть дати назви, та я знаю, що це живопис, який іде від серця. На моїй першій виставці всі картини створені з любов’ю», - розповідає молода мисткиня.

І це не просто слова. На виставці картини Оксани Шапкаріної милують і серце і око, повертають в прекрасний світ дитинства. Можливість відчути всі кольори веселки надають «Птахи і яблуко», «Пташка» і особливо фантастична птаха, що «Вкрала вишеньку». Навіть «Ворон», написаний в синьо-чорній гамі, в Оксани не зловісний, а мудрий і добрий.

«Я з дитинства люблю птахів, в нас завжди жили канарки, щиглики, папуги. Вони і стали надхненниками моїх пташиних картин», - зізнається художниця. Не меньш теплий, сонячний настрій дарують і Оксанині звірі, в яких є щось від звірів народної художниці України Маріїї Приймаченко і водночас своє, неповторне.
«Якось мій чоловік В’ячеслав подарував мені м’яку іграшку шоколадного кольору під назвою «Тварина лежача», яка нагадувала і віслючка і лошачка і ведмедика. Вона і стала прообразом моїх тварин з картин «Цікаві звіри», «Щось у лісі шарудить», «Чому вони завжді втікають?», «Прийде Сіренький вовчик», «Лисиці люблять яйця» та інші,» - розповідає Оксана.

Наповнює серця сонячним промінням картина «Чарівне сноведіння». Відчуття польоту дитячої думки вилкликає картина «Я, як пташка» - рудоволоса дівчинка з білою чайкою у блакитному небі.

Наповнені добротою і домашнім затишком хати на картинах «Вичікування», «Кіт Херувим», «Смугасті», де рудий смугастий кіт сидить на тлі смугастих кавунів і от-от задоволено замуркоче.

Дорогоцінні миттєвості повернення в дитинство дарують картини «Манна каша», «Білки», «Я йду шукати», «Я живу на райдузі» та інші.

Прозорі, легкі і напрочуд земні янголята з картин «Збирач зірок», «Янгол з птахом», «Янгол і кіт».

А білосніжна і чиста, мов лілея, «Наречена» - поза всіма порівняннями.

Крім картин, на виставці демонструються авторські ляльки з поліетилену та скотчу – коти, зайці, песик та жирафа.

Оксана Шапкаріна також автор ілюстрацій до книжок Миколи Курдюмова. Твори молодої художниці зберігаються в приватних колекціях України, Росії, Великобританії, Швейцарії. Картини «Я йду шукати» та «Білки» скоро поїдуть до Нової Зеландії, «Вкрала вишеньку» прикрасить квартиру сім’ї киян, а хитрий кіт з «Вичикування» оселиться в робочому кабінеті батька Оксани.

Ніна Криворучко